уривчастий
УРИВЧАСТИЙ, а, е. 1. Який переривається через короткі проміжки, не суцільний; який різко обривається. Пішла [Настя] до піаніно і, стоячи, програвала одною рукою уривчасті мелодії (Л. Укр., III, 1952, 588); Розповідь його була уривчаста. Раз по раз він замовкав і, завмерши, дивився в простір, наче вимірював на око швидкість корабля (Трубл., Шхуна.., 1940, 85); Уривчасті дзвінки внутрішньої сигналізації вмить піднімають усіх [підводників] на ноги (Логв., Давні рани, 1961, 42); Здаля почулися його короткі, уривчасті слова (Собко, Шлях.., 1948, 61).
2. Який містить у собі неповні дані. Ізольовані від життя, в'язні все ж довідувалися про те, що робиться в світі, до них доходили уривчасті відомості про переможне просування Червоної Армії (Хижняк, Тамара, 1959, 151).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | уривчастий | уривчаста | уривчасте | уривчасті |
Родовий | уривчастого | уривчастої | уривчастого | уривчастих |
Давальний | уривчастому | уривчастій | уривчастому | уривчастим |
Знахідний | уривчастий, уривчастого | уривчасту | уривчасте | уривчасті, уривчастих |
Орудний | уривчастим | уривчастою | уривчастим | уривчастими |
Місцевий | на/у уривчастому, уривчастім | на/у уривчастій | на/у уривчастому, уривчастім | на/у уривчастих |