уробити
УРОБИТИ1 див. уробляти1.
УРОБИТИ2 (ВРОБИТИ), облю, обиш; мн. уроблять; док., розм. Забруднити чимось, вимазати у щось. - І топлива нема доброго... хіба кізяком, дак сирий, - не хочеться рук уробити... (Григ., Вибр., 1959, 29); - Нащо керсет у глину вробила? Глядіть треба (Тесл., З книги життя, 1949, 124).
УРОБИТИ3 див. вробляти1.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уроблю | уробимо |
2 особа | уробиш | уробите |
3 особа | уробить | уроблять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | уробив | уробили |
Жіночий рід | уробила | |
Середній рід | уробило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уробімо | |
2 особа | уроби | уробіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | уробивши |