уробляти
УРОБЛЯТИ1 (ВРОБЛЯТИ), яю, яєш, недок., УРОБИТИ (ВРОБИТИ), облю, обиш; мн. уроблять; док., перех. і неперех., розм . 1. Виконувати певну роботу. - Хіба я барюся? Я й так он скільки вробив! - виправлявся наймит, оббиваючи мітлу (Гр., І, 1963, 264); // тільки док. Зробити що-небудь. А тим часом підсушував [Марусяк] собі сухарів з комісника [назва хліба], уробив постоли, бо знав, що у чоботах далеко не зайде (Хотк., II, 1966, 103); Випорядив [Юра] її [комірчину], вибілив, поклав грубку, невеличку піч, щоб ватру можна розкласти, вробив собі два ослони (Круш., Буденний хліб.., 1960, 176).
2. Те саме, що заробляти. Спочив би на старість. Сини і онуки Вробили б на хліб і до хліба доволі (Мал., II, 1956, 16).
УРОБЛЯТИ2 див. вробляти1.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уробляю | уробляємо |
2 особа | уробляєш | уробляєте |
3 особа | уробляє | уробляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уроблятиму | уроблятимемо |
2 особа | уроблятимеш | уроблятимете |
3 особа | уроблятиме | уроблятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | уробляв | уробляли |
Жіночий рід | уробляла | |
Середній рід | уробляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уробляймо | |
2 особа | уробляй | уробляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | уробляючи | |
Минулий час | уроблявши |