урядження
УРЯДЖЕННЯ (ВРЯДЖЕННЯ), я, с., діал. 1. Дія за знач. урядити, уряджати 1, 2 і урядитися, уряджатися 1. Коли він лишиться у Львові, то сподіваюсь, що Ви не відмовите помогти йому своєю порадою при урядженні (Л. Укр., V, 1956, 378).
2. Речі, меблі. У мене урядження старосвітське, бо ще від родичів (Коб., III, 1956, 8); Покірно підписав [Софрон] зобов'язання, що він відповідає за цілість будинку і всього хатнього урядження (Рибак, Час.., 1960, 85).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | урядження | урядження |
Родовий | урядження | уряджень |
Давальний | урядженню | урядженням |
Знахідний | урядження | урядження |
Орудний | урядженням | урядженнями |
Місцевий | на/у урядженні | на/у урядженнях |
Кличний | урядження | урядження |