урядовець
УРЯДОВЕЦЬ, вця, ч., дорев. Службова особа, чиновник. Родився я 5 вересня ст. ст. 1864 р. в м. Вінниці на Поділлі, в родині урядовця (Коцюб., III, 1956, 280); Документи, які того ж дня зібрав Синельников, свідчили про те, що Кільчевський був лише сином поштового урядовця нижчого рангу (Сенч., Опов., 1959, 208); Судові урядовці оселились у домі Базилевських (Гончар, Таврія, 1952, 193).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | урядовець | урядовці |
Родовий | урядовця | урядовців |
Давальний | урядовцеві, урядовцю | урядовцям |
Знахідний | урядовця | урядовців |
Орудний | урядовцем | урядовцями |
Місцевий | на/у урядовці, урядовцеві | на/у урядовцях |
Кличний | урядовцю | урядовці |