усмішка
УСМІШКА, и, ж . 1. Особливий порух м'язами обличчя (губ, очей), який виражає схильність до сміху. В Христі забігала усмішка на вустах, вона одвернулася, щоб не зареготатися (Мирний, І, 1954, 265); Шопена вальс... Ну хто не грав його І хто не слухав? На чиїх устах Не виникала усмішка примхлива (Рильський, II, 1960, 21); * У порівн. І злітає пісня, молода, крилата, як твоя усмішка, як зоря в гаю (Сос., II, 1958,56); // перев. чого. Цей порух як вираження чого-небудь. Усмішка щастя розіллялась по обличчю в старої (Коцюб., І, 1955, 88); По застиглих обличчях пробігала усмішка печальної радості (Ірчан, II, 1958, 9); // Такий порух як вираз глузування, кепкування і т. ін.; посмішка. Я бачу, погляд твій палає від погорди, Усмішка на устах немов змія (Л. Укр., IV, 1954, 83); - Так за чим же діло стало? - сказав військовий, і в його голосі вчулася Галині легенька усмішка (Крот., Сини.., 1948, 11); Вона посміхнулася, але в той же час погасила усмішку, поправила волосся (Тют., Вир, 1964, 425).
@ Крива усмішка див. кривий; Обдаровувати (одаровувати) усмішкою див. обдаровувати, одаровувати; Обмінюватися (обмінятися) усмішками див. обмінюватися; Подарувати усмішку див. подарувати; Пускати (пустити) усмішку див. пускати.
2. Гумористичний художній твір (перев. невеликий за розміром). Цікавим оригінальним явищем на Закарпатті є сатира та гумор. Тут чимало казок, анекдотів, усмішок (Нар. тв. та етн., 6, 1966, 62); Найбільше мене вабили і чарували і понині чарують народні веселі усмішки, перекази, лаконічні вислови і стислі коротенькі оповідання, із побуту народного взяті (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 77); Семитомник - це перше, найбільш повне на сьогодні видання вибраних усмішок Остапа Вишні (Рад. літ-во, 4, 1966, 84).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | усмішка | усмішки |
Родовий | усмішки | усмішок |
Давальний | усмішці | усмішкам |
Знахідний | усмішку | усмішки |
Орудний | усмішкою | усмішками |
Місцевий | на/у усмішці | на/у усмішках |
Кличний | усмішко | усмішки |