утамовувати
УТАМОВУВАТИ (ВТАМОВУВАТИ), ую, уєш, недок., УТАМУВАТИ (ВТАМУВАТИ), ую, уєш, док., перех. 1. Переборювати, стримувати, припиняти вияв якого-небудь почуття або відчуття. Сліз не можу втамувати, щасливих, гордих сліз... Все гладжу плечі [сина] (Сос., II, 1958, 471); Він ніяк не міг втамувати тремтіння (Бойч., Молодість, 1949, 35); Втамовуючи страх, Василько ішов між ними [жандармами] вперед (Турч., Зорі.., 1950, 78); // Ослабляти, заглушати. Йшла [Надія], спотикаючись, мало не бігла. І хотілося йти ще швидше, немов це могло хоч трохи утамувати той біль (Баш, Надія, 1960, 88).
2. Задовольняти голод, спрагу і т. ін. Утамувала левиця жагу, із джерела напившись (Зеров, Вибр., 1966, 323).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | утамовую | утамовуємо |
2 особа | утамовуєш | утамовуєте |
3 особа | утамовує | утамовують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | утамовуватиму | утамовуватимемо |
2 особа | утамовуватимеш | утамовуватимете |
3 особа | утамовуватиме | утамовуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | утамовував | утамовували |
Жіночий рід | утамовувала | |
Середній рід | утамовувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | утамовуймо | |
2 особа | утамовуй | утамовуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | утамовуючи | |
Минулий час | утамовувавши |