утушкований
УТУШКОВАНИЙ (ВТУШКОВАНИЙ), а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до утушкувати. Жінка стала, почувши до себе слово, пильно придивлялася на втушковану кожухом людину (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 85); - Куди поїдемо - до сільради чи до школи? - обернувся виконкомівський візник - зизуватий дядько, втушкований в чорний.. кобеняк (Речм., Весн. грози, 1961, 112).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | утушкований | утушкована | утушковане | утушковані |
Родовий | утушкованого | утушкованої | утушкованого | утушкованих |
Давальний | утушкованому | утушкованій | утушкованому | утушкованим |
Знахідний | утушкований, утушкованого | утушковану | утушковане | утушковані, утушкованих |
Орудний | утушкованим | утушкованою | утушкованим | утушкованими |
Місцевий | на/у утушкованому, утушкованім | на/у утушкованій | на/у утушкованому, утушкованім | на/у утушкованих |