уціліти
УЦІЛІТИ (ВЦІЛІТИ), ію, ієш, док. Залишитися цілим, неушкодженим, зберегтися від руйнування, загибелі і т. ін. Листя майже осипалося з нього [винограду], але те, що вціліло, було таким яскраво-багряним, наче живила його земля не вологою, а гарячою крво'ю (Шиян, Гроза.., 1956, 44); На вулицях робилися завали, барикади. Якимсь чудом уцілів маленький будиночок (Ів., Таємниця, 1959, 100); // Не загубитися, не пропасти. В одному зошиті якось уціліла записка від Сергія Мальованого. Катя негайно знищила її (Гур., Життя.., 1954, 201); // Залишитися живим, не загинути. - Князь Мстислав просив мене, щоб я все військо вивів, - продовжував Данило. - Нам кожен вояк дорогий. Ми добре вийшли з Галича - всі вціліли (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 333); Порідів після нічної купелі загін, а ті, кому судилось вціліти, задихані, знесилені, до ранку вибродили на берег у Козачому (Гончар, II, 1959, 287).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уцілію | уціліємо |
2 особа | уцілієш | уцілієте |
3 особа | уціліє | уціліють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | уцілів | уціліли |
Жіночий рід | уціліла | |
Середній рід | уціліло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уціліймо | |
2 особа | уцілій | уцілійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | уцілівши |