ушкварити
УШКВАРИТИ (ВШКВАРИТИ), рю, риш, док., перех. і неперех., розм. 1. Зробити що-небудь енергійно, спритно. Опукою з гори - аж вітром зашуміло - Орел ушкварив на ягня (Греб., І, 1957, 66); Біля нашої груші припали з кулеметом два червоних воїни, вшкварили вогнем по захаращеній чужими мундирами вулиці (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 103); А як вона.. виступила перед молодими, як руку з чаркою піднесла вгору, промову до молодих ушкварила.., то гості заплескали на її слова і не дали вже докінчити весільної промови (Вільде, Троянди.., 1961, 265); // Заграти, затанцювати і т. ін. швидко, енергійно, старанно. Зрадів старий, мов маленький, Аж за кобзу взявся, Хотів вшкварить метелицю З усієї сили Та не вшкварив... (Шевч., II, 1963, 342); А тут як ушкварять музики джинжируху! - та й гарно ж грали (Стор., І, 1957, 147); Тоді козачка як ушкварили [гості]... А за козачком -метелиці. Танцювали молоді, та пішли навприсядки і старі (Ковінька, Кутя.., 1960, 110); Митрьохін глянув на Махотку і враз весело ушкварив нестримно-бурхливу польку (Збан., Між.. людьми, 1955, 13).
2. неперех. Почати іти з великою силою (про дощ, град і т. ін.). Незабаром і дощ ушкварив такий, що ну! (Свидн., Люборацькі, 1955, 199); Іде [чоловік] дальш, а тут як набіжить друга хмара з громом, з блискавкою, як ушкварить град з куряче яйце (Стор., І, 1957, 64).
3. З силою вдарити. По голові ложкою як ушкварить (Сл. Гр.); -А-а, ковалі б тебе гнули кліщами! - вшкварила Мокрина Юрка разів кілька (Козл., Ю. Крук, 1957, 73).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ушкварю | ушкваримо |
2 особа | ушквариш | ушкварите |
3 особа | ушкварить | ушкварять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ушкварив | ушкварили |
Жіночий рід | ушкварила | |
Середній рід | ушкварило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ушквармо | |
2 особа | ушквар | ушкварте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | ушкваривши |