фант
ФАНТ, а, ч . 1. перев. мн. Гра, учасники якої виконують як штраф які-небудь, звичайно жартівливі, завдання, визначені жеребкуванням. Стояли [ми] біля входу. Про Жорж Занд розмова долетіла... Ці пройшли - вже друга пара: х-ха, невже у фант не вмієте?.. (Тич., І, 1957, 218); Юра проходить до парку. Там гімназистки грають в горілки, [горюдуба] фанти, попсований телефон (Смолич, II, 1958, 47).
2. Предмет, який дає учасник гри як штраф для визначення жеребкуванням завдання. Коли цього разу почали збирати фанти, Бронко вирішив, що тільки-но почнуть грати у «монастир», він шмигне з залу (Вільде, Сестри.., 1958, 234); // Завдання, яке виконують учасники гри як штраф. - Наші дами просто при людях обнімаються й цілуються з кавалерами при фантах, в іграшках (Н.-Лев., III, 1956, 140).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фант | фанти |
Родовий | фанта | фантів |
Давальний | фантові, фанту | фантам |
Знахідний | фант | фанти |
Орудний | фантом | фантами |
Місцевий | на/у фанті | на/у фантах |
Кличний | фанте | фанти |