фасонити
ФАСОНИТИ, ню, ниш, недок., розм. Поводитися з показним шиком; хизуватися, форсити, франтувати. Учень паралельного десятого [класу] фасонив перед дівчатами в новому дорогому костюмі (Ряб., Жайворонки, 1957, 224); На голові ціла шапка наполовину сивого волосся. Воно вилося густим смушком, і хто бачив Боровика вперше, міг подумати: фасонить старий, завивками захоплюється (Збан., Переджнив'я, 1955, 54).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | фасоню | фасонимо |
2 особа | фасониш | фасоните |
3 особа | фасонить | фасонять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | фасонитиму | фасонитимемо |
2 особа | фасонитимеш | фасонитимете |
3 особа | фасонитиме | фасонитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | фасонив | фасонили |
Жіночий рід | фасонила | |
Середній рід | фасонило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | фасоньмо | |
2 особа | фасонь | фасоньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | фасонячи | |
Минулий час | фасонивши |