флексія
ФЛЕКСІЯ, ї, ж., лінгв. Спосіб утворення граматичних форм слів шляхом зміни їхніх закінчень або звуків основи; змінне при відмінюванні або дієвідмінюванні закінчення слова. Двоскладові прикметники на -кий, -ка, -ке мають звичайно наголос на флексії (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 497); З XIV ст. заявляють про себе вже цілком недвозначно риси специфічно української флексії (Пит. походж. укр. мови, 1956, 42); Флексія - термін, який широко вживається в мовознавчій літературі з таким же значенням, як і термін закінчення (Сл. лінгв. терм., 1957, 203).
&9651; Внутрішня флексія; Флексія основи - зміна звуків у корені (основі) слова, яка служить для утворення граматичних форм; звук, звуки, що зазнали таких змін; Нульова флексія див. нульовий.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | флексія | флексії |
Родовий | флексії | флексій |
Давальний | флексії | флексіям |
Знахідний | флексію | флексії |
Орудний | флексією | флексіями |
Місцевий | на/у флексії | на/у флексіях |
Кличний | флексіє | флексії |