фоніка
ФОНІКА, и, ж. Виразові звукові засоби, які надають мові, насамперед віршованій, милозвучності, підсилюють її емоційність і виразність. «Спіраль» [вірш С. Крижанівського] - це напружений ліричний роздум, що за своєю ідейно-художньою структурою справді нагадує систему стрімких градаційних «витків» думки й почуття, майстерно витончених щодо ритміки й фоніки (Вітч., 1, 1971, 139).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фоніка | фоніки |
Родовий | фоніки | фонік |
Давальний | фоніці | фонікам |
Знахідний | фоніку | фоніки |
Орудний | фонікою | фоніками |
Місцевий | на/у фоніці | на/у фоніках |
Кличний | фоніко | фоніки |