фронтончик
ФРОНТОНЧИК, а, ч., архт. Зменш. до фронтон. Широкі, округлі вікна будівлі облямовані наличниками з півколонок, над якими в'яззю випинаються дугові фрон-тончики (Стельмах, І, 1962, 78); Будівельники довго щось там мудрували, доліпили до колишнього гаража якийсь фронтончик, якісь навіть колони (Загреб., Диво, 1968, 288).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фронтончик | фронтончики |
Родовий | фронтончика | фронтончиків |
Давальний | фронтончикові, фронтончику | фронтончикам |
Знахідний | фронтончик | фронтончики |
Орудний | фронтончиком | фронтончиками |
Місцевий | на/у фронтончику | на/у фронтончиках |
Кличний | фронтончику | фронтончики |