фуркати
ФУРКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Пролітати, утворюючи крилами характерні звуки; пурхати (про птахів). Ластівки протягалися чорною блискавкою й фуркали попри вуха (Март., Тв., 1954, 113); // Рухаючись, утворювати глухі, уривчасті звуки. Високий ватаг, наче дух полонини, обходить з вогнем стоїще. Обличчя в нього поважне, як у жерця, ноги ступають твердо й широко, а дим з головешки фурка за ним крилатим змієм (Коцюб., II, 1955, 320).
2. Швидко обертати що-небудь, крутити чимось, утворюючи ним своєрідне гудіння. Марта стояла, наче вкопана, і мовчала, а пальці рухались у неї, начеб сукали безнастанно вовну або фуркали веретеном (Коб., III, 1956, 527); // Швидко обертатися, крутитися, утворюючи своєрідне гудіння (про веретено, прялку тощо).
3. Форкати, пирхати. Бігла [Катерина], як від пожежі, а баби фуркали услід (Хотк., II, 1966, 113); // Уривчасто, з шумом випускати вихлопні гази, пару і т. ін. (про машину, мотор і т. ін.).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | фуркаю | фуркаємо |
2 особа | фуркаєш | фуркаєте |
3 особа | фуркає | фуркають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | фуркатиму | фуркатимемо |
2 особа | фуркатимеш | фуркатимете |
3 особа | фуркатиме | фуркатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | фуркав | фуркали |
Жіночий рід | фуркала | |
Середній рід | фуркало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | фуркаймо | |
2 особа | фуркай | фуркайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | фуркаючи | |
Минулий час | фуркавши |