фуркотіння
ФУРКОТІННЯ, я, с. Дія за знач. фуркотіти і звуки, утворювані цією дією. Білогруд сидів біля водія, молоденького беручкого татарина, і, заколисаний одноманітним фуркотінням моторів, поспішав думками вперед (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 316).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фуркотіння | фуркотіння |
Родовий | фуркотіння | фуркотінь |
Давальний | фуркотінню | фуркотінням |
Знахідний | фуркотіння | фуркотіння |
Орудний | фуркотінням | фуркотіннями |
Місцевий | на/у фуркотінні | на/у фуркотіннях |
Кличний | фуркотіння | фуркотіння |