фурман
ФУРМАН, а, ч., заст. Візник (у 1 знач.). Бідні сотворіння [коні] наче почувають, що фурманові шкода їх бити, і здається, немов для подяки йому біжать самі, як можуть, потроху (Крим., Вибр., 1965, 392); Фурман гукнув на коней, тарантас виїхав з брами й заторохкотів по нерівному бруку Садової (Дмит., Наречена, 1959, 67).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фурман | фурмани |
Родовий | фурмана | фурманів |
Давальний | фурманові, фурману | фурманам |
Знахідний | фурмана | фурманів |
Орудний | фурманом | фурманами |
Місцевий | на/у фурмані, фурманові | на/у фурманах |
Кличний | фурмане | фурмани |