фіміам
ФІМІАМ, у, ч. 1. Пахуча речовина для обкурювання, ладан. «От мені [Землі] дяка за те,що трави дарую худобі, Людському племені - хліб і богам - запашні фіміами...» (Зеров, Вибр., 1966, 320); // Ароматичний дим, що виникає під час такого обкурювання. Ще за часів язичества наші предки на кострища клали чебрець, коли курили фіміам перед богами (Лікар. рослини.., 1958, 117); * Образно. Кедри Точать свіжий бальзам; Понад бором повіяв Голубий фіміам (Крим., Вибр., 1965, 52); Прийди в мій сад, коли.. почнуть квітки курити Густий, пахучий фіміам (Олесь, Вибр., 1958, 374); *У порівн. Мені чогось сі дні.. все смішним здається, навіть те, що в моїй хаті дихання парує, мов фіміам (Л. Укр., V, 1956, 216).
2. перен. Захоплена похвала, лестощі. Трудящий люд - один його [Т. Шевченка] нащадок, Що зневажає марний фіміам (Рильський, II, 1960, 113); Він був простий, стриманий і не любив фіміаму, хоч би ним кадили й найближчі друзі (Добр., Тече річка.., 1961, 79).
◇ Кадити (палити, курити і т. ін. ) фіміам кому, перед ким - занадто вихваляти когось, лестити комусь. Щоб запобігти в неї ласки, треба було безперестану кадить перед нею фіміами лестощів (Н.-Лев., IV, 1956, 250); Раби і підніжки всякої влади палять фіміам навіть земським начальникам (Коцюб., III, 1956, 154).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фіміам | фіміами |
Родовий | фіміаму | фіміамів |
Давальний | фіміамові, фіміаму | фіміамам |
Знахідний | фіміам | фіміами |
Орудний | фіміамом | фіміамами |
Місцевий | на/у фіміамі | на/у фіміамах |
Кличний | фіміаме | фіміами |