характерність
ХАРАКТЕРНІСТЬ, ності, ж., розм. Властивість за знач. характерний. Коли вже деякі кланяються перед батьком за його широку попівську гойність і благородність душі, то, певно, - ще більше матері за її характерність і працьовитість (Коб., III, 1956, 53).
ХАРАКТЕРНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. характерний. Зарудний, Кравчина і його дружина Марія з «Поеми про море» О. Довженка надовго залишаються в серці глядачів саме завдяки їх надзвичайній характерності (Мист., 6, 1958, 8); Глибокий ідейний зміст, народність і національна характерність, яскрава музична мова - ось риси, притаманні творчостї Бориса Миколайовича Лятошинського (Нар. тв. та етн., 5, 1967, 54); У гопаку можна побачити рухи, характерні для метелиці, польки чи коломийки. Така калейдоскопічна строкатість рухів нівелює характерність танцю (Укр. нар. танці, 1969, 29).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | характерність | характерності |
Родовий | характерності, характерности | характерностей |
Давальний | характерності | характерностям |
Знахідний | характерність | характерності |
Орудний | характерністю | характерностями |
Місцевий | на/у характерності | на/у характерностях |
Кличний | характерносте | характерності |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | характерність | характерності |
Родовий | характерності, характерности | характерностей |
Давальний | характерності | характерностям |
Знахідний | характерність | характерності |
Орудний | характерністю | характерностями |
Місцевий | на/у характерності | на/у характерностях |
Кличний | характерносте | характерності |