хвальний
ХВАЛЬНИЙ, хвальна, хвальне. 1. Який заслуговує похвали, гідний схвалення; похвальний. А що мав [Дорко] хвальну звичку не кидати не зробленого, то бувало сидів пізно поза північ при лампі і томив свою сивіючу голову і короткозорі очі (Мак., Вибр., 1954, 38); Я мав замір пізніше видати цілу поему досконало викінченою, але так діло й стало на сьому хвальному замірі (Л. Укр., IV, 1954, 132).
2. Який виражає похвалу, схвалення; хвалебний. Про походи Тутмоса III та про розміри захопленої ним здобичі розповідають хвальні написи на стінах храмів та гробниць (Іст. стар. світу, 1957, 34).
3. Те саме, що хвалений 2. Нехай Ваша хвальна редакція поборе відому мені свою нехіть до «модерністів» і прочитає мій переклад (Л. Укр., V, 1956, 308).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | хвальний | хвальна | хвальне | хвальні |
Родовий | хвального | хвальної | хвального | хвальних |
Давальний | хвальному | хвальній | хвальному | хвальним |
Знахідний | хвальний, хвального | хвальну | хвальне | хвальні, хвальних |
Орудний | хвальним | хвальною | хвальним | хвальними |
Місцевий | на/у хвальному, хвальнім | на/у хвальній | на/у хвальному, хвальнім | на/у хвальних |