хвилевий
ХВИЛЕВИЙ, а, е, заст. Хвилинний. На площі залягла хвилева тиша (Фр., VI, 1951, 343); Цей хвилевий антракт у роботі був таким природним, таким конечним, що я мимохіть звернув увагу на робітника, який ні разу не покористувався ним (Коцюб., І, 1955, 296); Я не знала роду-племені своєї знайомої, ледве знала імення - се була літня хвилева знайомість (Л. Укр., III, 1952, 598).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | хвилевий | хвилева | хвилеве | хвилеві |
Родовий | хвилевого | хвилевої | хвилевого | хвилевих |
Давальний | хвилевому | хвилевій | хвилевому | хвилевим |
Знахідний | хвилевий, хвилевого | хвилеву | хвилеве | хвилеві, хвилевих |
Орудний | хвилевим | хвилевою | хвилевим | хвилевими |
Місцевий | на/у хвилевому, хвилевім | на/у хвилевій | на/у хвилевому, хвилевім | на/у хвилевих |