хилитнути
ХИЛИТНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до хилитати. В цю мить щось немов ударило в Юрине ліжко зісподу і хилитнуло куди дужче... (Смолич, II, 1958, 25); Созоненко взяв в руки сулію з самогоном, хилитнув нею (Стельмах, II, 1962, 110); Федір розумно подивився батькові в вічі,- хилитнув у дверях фалдами кожушини і хутко зник за ворітьми (Епік, Тв., 1958, 112).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хилитну | хилитнемо |
2 особа | хилитнеш | хилитнете |
3 особа | хилитне | хилитнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хилитнув | хилитнули |
Жіночий рід | хилитнула | |
Середній рід | хилитнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хилитнімо | |
2 особа | хилитни | хилитніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | хилитнувши |