хильнути
ХИЛЬНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до хилити 1, 3. Іван ухопив чарку, ..хильнув назад головою й так швидко висмикнув чарку зі стуляних [стулених] губ, що порожня чарка бахнула (Н.-Лев., III, 1956, 352); Кайдашиха знов притулила губи до чарки і трохи не помилилась та не хильнула до дна (Н.-Лев., II, 1956, 281); Він хильнув другий кухоль пива - так само одним духом, як і перший, заплатив, попрощався і швидко пішов (Смолич, День.., 1950, 23).
◇ Хильнути біди (лиха, горя) - те саме, що Набратися лиха (див. лихо1). Громадяни Глинська, хильнувши біди, ставали горді, витривалі й винахідливі до всього (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 60); - Жалію, брате, бо хильнеш ти бездонну чарчину лиха на тій клятій чужині (Рибак, Час.., 1960, 89); Відомо, що той, хто хильнув горя сам, той щиро співчуває горю іншого (Дмит., Розлука, 1957, 206).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хильну | хильнемо |
2 особа | хильнеш | хильнете |
3 особа | хильне | хильнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хильнув | хильнули |
Жіночий рід | хильнула | |
Середній рід | хильнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хильнімо | |
2 особа | хильни | хильніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | хильнувши |