хиря
ХИРЯ, і, ж., діал. Хвороба; // Хвора людина, що має жалюгідний вигляд.
◇ Як [та] хиря - дуже слабий, жалюгідний. Вернувся наш запорожець Як та хиря, хиря, Обідраний, облатаний, Калікою в хату (Шевч., II, 1963, 169); Годити, як хирі - дуже догоджати. Як тій болячці, як тій хирі, Громадою годили Тому борцеві... (Шевч., II, 1963, 101); На хирю - на біду. А кайзак [казах] на хирю Та на тяжке лихо Любенько та тихо І вкрав ту сокиру (Шевч., II, 1963, 86).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хиря | хирі |
Родовий | хирі | хир |
Давальний | хирі | хирям |
Знахідний | хирю | хирі |
Орудний | хирею | хирями |
Місцевий | на/у хирі | на/у хирях |
Кличний | хире | хирі |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хиря | хирі |
Родовий | хирі | хирей |
Давальний | хирі | хирям |
Знахідний | хирю | хирей |
Орудний | хирею | хирями |
Місцевий | на/у хирі | на/у хирях |
Кличний | хире | хирі |