хитлявий
ХИТЛЯВИЙ, а, е, розм. Те саме, що хисткий1 1, 2. Марина пішла в темряві по вузеньких хитлявих східцях, держачися за стіну, щоб не впасти (Гр., І, 1963, 263); - Не смій так про неї!.. Чуєш? Борис злякано відсахнувся, не чекав такого від Феді. Але зараз же опанував себе, негарно засміявся: - Ха-ха!.. Боїшся, щоб не відбив?..- і пішов геть своєю хитлявою ходою (Ткач, Жди.., 1959, 54); Із-під ніг коня вихопився хитлявий стовпчик пилюки і, обертаючись довкола себе, побіг попереду (Жур., Вечір.., 1958, 176).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | хитлявий | хитлява | хитляве | хитляві |
Родовий | хитлявого | хитлявої | хитлявого | хитлявих |
Давальний | хитлявому | хитлявій | хитлявому | хитлявим |
Знахідний | хитлявий, хитлявого | хитляву | хитляве | хитляві, хитлявих |
Орудний | хитлявим | хитлявою | хитлявим | хитлявими |
Місцевий | на/у хитлявому, хитлявім | на/у хитлявій | на/у хитлявому, хитлявім | на/у хитлявих |