хитро
ХИТРО. Присл. до хитрий. [Мотронька:] Ти ж казав, Максиме, як то хитро викрутив у городі землю Ахтительний. Я думала, чию, а воно, виходить, нашу... (М. Куліш, П'єси, 1960, 85); Колись гарний, з палкими очима молодий хлопець дивився тепер хитро, ходив з заокругленим животом (Кобр., Вибр., 1954, 40); Табунець горобців сів на траві і весело, хитро зацвірінчав (Рильський, Бабине літо, 1967, 46); - Так будемо бити Казимірку з Федьком? - поспішає запитати Сьомка.. Але Васько з Васютою вже цього не чують. Вони хитро переморгуються (Смолич, II, 1958, 55); Біжучи вгору сходами, мав Панько велику радість, що не зрадив громаду та й так хитро втік від напасті (Март., Тв., 1954, 165); Особливо хитро діють підпільники на миронівському депо (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 13); Стоїть [дівчина], як справдішня квітка - рожева, чорноока, на голові хитро вив'язана шовкова хустина, на ногах - нові черевички (Вас., II, 1959, 41); // у знач. присудк. сл. - Ха... ха... ха...- неприємно зареготався німець,- це мені подобається! Хитро й дешево! (Вільде, Сестри.., 1958, 21).
◇ Хитро-мудро та невеликим (недорогим) коштом див. кошти.
ХИТРО... Перша частина складних слів, що відповідає слову хитрий, напр.: хитромудрий, хитроокий і т. ін.