хитрющий
ХИТРЮЩИЙ, рідко ХИТРЮЧИЙ, а, е, розм. Дуже хитрий (у 1, 2 знач.). Ну й хитрющий же дід та мудрий... (Вас., Вибр., 1954, 262); Хитрючий дід, знає, що я в покрівельній справі нічогісінько не розумію, а, бач, підтримує авторитет (Збан., Єдина, 1959, 351); Не встиг Дмитрик відчинити масивні різьблені двері, як у них появився райкомівський сторож Макарович, низенький, підстаркуватий, з хитрющими, аніскілечки не заспаними очима (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 113); - Потрібна практика,- говорила Марійка.- Іноді дивишся - хитрюща задача, просто - ребус! (Донч., V, 1957, 436).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | хитрющий | хитрюща | хитрюще | хитрющі |
Родовий | хитрющого | хитрющої | хитрющого | хитрющих |
Давальний | хитрющому | хитрющій | хитрющому | хитрющим |
Знахідний | хитрющий, хитрющого | хитрющу | хитрюще | хитрющі, хитрющих |
Орудний | хитрющим | хитрющою | хитрющим | хитрющими |
Місцевий | на/у хитрющому, хитрющім | на/у хитрющій | на/у хитрющому, хитрющім | на/у хитрющих |