хльостання
ХЛЬОСТАННЯ, я, с . Дія за знач. хльостати і звуки, утворювані цією дією. Металася [Надія] то з балкона в кімнатку, то знов на балкон, зовсім не почуваючи хльостання крижаної зливи (Баш, Надія, 1960, 137); Горби, і кущі шипшини, і білі доми задимлені, і води суворі Волги, розсічені куль хльостанням,- видінням цим знов і знову терзався півмертвий римлянин (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 19).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хльостання | хльостання |
Родовий | хльостання | хльостань |
Давальний | хльостанню | хльостанням |
Знахідний | хльостання | хльостання |
Орудний | хльостанням | хльостаннями |
Місцевий | на/у хльостанні | на/у хльостаннях |
Кличний | хльостання | хльостання |