хмеліти
ХМЕЛІТИ, ію, ієш, недок. Ставати хмільним; п'яніти. Кузьма, хмеліючи, підвівся, розчепірившись на мосту, докірливо подивився на нахаб, допив горілку (Стельмах, II, 1962, 303); // перен. Ставати збудженим, піднесеним, доходити до стану самозабуття від чого-небудь. На грізних танках дорогі слова: «Ми із Берліна». І усі відразу збагнули цю просту й величну фразу, від радості хмеліє голова (Шер., Дружбою.., 1954, 50); Почував [Черниш], як зовсім хмеліє від повноти своїх почуттів (Гончар, III, 1959, 397); З колосся стиглого, пахучого У нас хмеліла голова... (Шпорта, Вибр., 1958, 85).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хмелію | хмеліємо |
2 особа | хмелієш | хмелієте |
3 особа | хмеліє | хмеліють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хмелітиму | хмелітимемо |
2 особа | хмелітимеш | хмелітимете |
3 особа | хмелітиме | хмелітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хмелів | хмеліли |
Жіночий рід | хмеліла | |
Середній рід | хмеліло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хмеліймо | |
2 особа | хмелій | хмелійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | хмеліючи | |
Минулий час | хмелівши |