хмурити
ХМУРИТИ, рю, риш, недок., перех. Насуплювати брови, морщити чоло, обличчя, виражаючи зажуреність, незадоволення, задуму і т. ін. Годі, друже, не хмур свого личенька! Хіба втіхи не знайдеш собі, Що темніш від зимової ніченьки Ти мовчиш та конаєш в журбі (Граб., І, 1959, 435); Гордіюк хмурив брови і приймав зневажливий вид (Хотк., II, 1966, 76); Постав його до машин - і він, хмурячи високого лоба, розбереться в них і сам почне їх творити (Стельмах, І, 1962, 252).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хмурю | хмуримо |
2 особа | хмуриш | хмурите |
3 особа | хмурить | хмурять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хмуритиму | хмуритимемо |
2 особа | хмуритимеш | хмуритимете |
3 особа | хмуритиме | хмуритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хмурив | хмурили |
Жіночий рід | хмурила | |
Середній рід | хмурило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хмурмо | |
2 особа | хмур | хмурте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | хмурячи | |
Минулий час | хмуривши |