хорувати
ХОРУВАТИ, ую, уєш, недок., діал. Хворіти. Кажуть люди та говорять, що я ся малюю, Моє личко тим-то й файне, що я не хорую (Коломийки, 1969, 181); По морі ми пливли без злих пригод, Лиш хорував погано весь народ (Фр., XI, 1952, 140); *Образно. Органіст уже встиг вилічити клавіші, але струни ще хорували й хрипіли (Н.-Лев., III, 1956, 222); // на що. Мати якусь хворобу, недугу. Хтось.. на велике безсоння хорував, і бронхіт мав (Л. Укр., V, 1956, 407).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хорую | хоруємо |
2 особа | хоруєш | хоруєте |
3 особа | хорує | хорують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хоруватиму | хоруватимемо |
2 особа | хоруватимеш | хоруватимете |
3 особа | хоруватиме | хоруватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хорував | хорували |
Жіночий рід | хорувала | |
Середній рід | хорувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хоруймо | |
2 особа | хоруй | хоруйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | хоруючи | |
Минулий час | хорувавши |