хурман
ХУРМАН, а, ч., заст., розм. Візник (у 1 знач.). - Найняв хурмана, та не всі гроші заплатив: треба доплатити один карбованець (Н.-Лев., І, 1956, 104); Хурман порався з фаетоном, а Савка крутивсь біля нього (Коцюб., II, 1955, 392); [Цілюрик Шміт:] Мій хурман на передку зарюмав, як стара баба (Л. Укр., IV, 1954, 250); Ванда висловила думку, що непогано було б поїхати до комісара Ясеві. Хай хурман запряже коні й везе Яся у Ширмівку негайно (Іщук, Вербівчани, 1961, 163).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хурман | хурмани |
Родовий | хурмана | хурманів |
Давальний | хурманові, хурману | хурманам |
Знахідний | хурмана | хурманів |
Орудний | хурманом | хурманами |
Місцевий | на/у хурмані, хурманові | на/у хурманах |
Кличний | хурмане | хурмани |