хуртеча
ХУРТЕЧА, і, ж., розм. Те саме, що хуртовина 1, 3. Надворі мете хуртеча, Ліпе сніг в вікно (Щог., Поезії, 1958, 371); Дівчина з тихою усмішкою прислухалась до голосіння хуртечі (Донч., VI, 1957, 375); Крізь хуртечу зимових циклонів, крізь вирування снігів летіли й летіли ешелони (Гончар, Циклон, 1970, 26).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хуртеча | хуртечі |
Родовий | хуртечі | хуртеч |
Давальний | хуртечі | хуртечам |
Знахідний | хуртечу | хуртечі |
Орудний | хуртечею | хуртечами |
Місцевий | на/у хуртечі | на/у хуртечах |
Кличний | хуртече | хуртечі |