хучир
ХУЧИР, -у, ч. Бурятський і монгольський чотириструнний смичковий музичний інструмент; шовкові струни настроєні попарно в унісон з інтервалом квінти; звуковидобування флажолетне; застосовується для сольної гри та супроводу співу.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хучир | хучири |
Родовий | хучиру | хучирів |
Давальний | хучирові, хучиру | хучирам |
Знахідний | хучир | хучири |
Орудний | хучиром | хучирами |
Місцевий | на/у хучирі | на/у хучирах |
Кличний | хучире | хучири |