цвяхований
ЦВЯХОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до цвяхувати.
2. у знач. прикм. Оббитий цвяшками. - Так між тими двома домами двірок стоїть, перед вікнами городчик; нова брама в подвір'я, цвяхована (Свидн., Лю-борацькі, 1955, 54); Із прийому постоли вернули - Для походів шкіра затонка. В чоботи цвяховані узули, Щоб відразу втямили гуцули, Де тепер втинать їм тропака (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 59); // Прикрашений, оздоблений бляшками. Мусив [вояка] На полицю класти і цвяхований жупан свій, Шаблю й спис товстючий (Щог., Поезії, 1958, 149); - Пане мій Богдане, треба дати Братові твому коня та зброю І сідло цвяховане турецьке (Перв., З глибини, 1956, 123); *Образно. Нове життя і силу ще таїть Оця гора, зелена і дрімлива, Ця золотом цвяхована блакить (Зеров, Вибр., 1966, 30).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | цвяхований | цвяхована | цвяховане | цвяховані |
Родовий | цвяхованого | цвяхованої | цвяхованого | цвяхованих |
Давальний | цвяхованому | цвяхованій | цвяхованому | цвяхованим |
Знахідний | цвяхований, цвяхованого | цвяховану | цвяховане | цвяховані, цвяхованих |
Орудний | цвяхованим | цвяхованою | цвяхованим | цвяхованими |
Місцевий | на/у цвяхованому, цвяхованім | на/у цвяхованій | на/у цвяхованому, цвяхованім | на/у цвяхованих |