циганів
ЦИГАНІВ, нова, нове. Прикм. до циган; належний циганові. Замфір скочив на землю й почав розв'язувати фіртку. У ту ж мить від тину відділилася чорна постать циганова й заступила йому дорогу (Коцюб., І, 1955, 211); Це був час, коли, як говорили жартома, «між хлібами циганів батько з голоду вмер» - тобто пора, коли торішнього хліба вже немає, а цьогорічного ще не було (Козл., Сонце.., 1957, 3).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | циганів | циганова | циганове | циганові |
Родовий | циганового | циганової | циганового | циганових |
Давальний | цигановому | цигановій | цигановому | цигановим |
Знахідний | циганів, циганового | циганову | циганове | циганові, циганових |
Орудний | цигановим | цигановою | цигановим | цигановими |
Місцевий | на/у цигановому, цигановім | на/у цигановій | на/у цигановому, цигановім | на/у циганових |