ЦС, ЦСС, виг. Уживається як заклик до тиші, мовчання. - Цс...- цикнула жінка на нього,- там Доря (Коцюб., II, 1955, 367); Я почув поруч дитячий голосний шепіт: - Ма, дивись, який страшний цей дядя! У нього зовсім немає очей, тільки окуляри! - Цсс! - насварив хтось дитину (Ю. Янов., II, 1954, 73).