ціпочок
ЦІПОЧОК, чка, ч. Зменш. до ціпок 2. А мати Сидить на призьбі коло хати Та вовну з кужеля пряде. Аж ось і сам старий іде З ціпочком тихо попід тином (Шевч., II, 1963, 365); Порипуючи протезом і спираючися на ціпочок, Джонс ішов шумливою вулицею (Багмут, Опов., 1959, 90); Лікар Еппельбаум крутить у руках тонкий ціпочок. Головка ціпочка - з слонової кості (Донч., II, 1956, 78).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ціпочок | ціпочки |
Родовий | ціпочка | ціпочків |
Давальний | ціпочкові, ціпочку | ціпочкам |
Знахідний | ціпочок | ціпочки |
Орудний | ціпочком | ціпочками |
Місцевий | на/у ціпочку | на/у ціпочках |
Кличний | ціпочку | ціпочки |