часина
ЧАСИНА, и, ж., розм. Невеликий проміжок тривалості якоїсь дії, що становить годину або кілька хвилин. Петрій ліг був на часину на постіль і заснув (Фр., VIII, 1952, 245); Розмова на часину перервалася; обидва задумалися (Мирний, І, 1954, 350); Через якусь часину - буде готова [картопелька] (Збан., Єдина, 1959, 29).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | часина | часини |
Родовий | часини | часин |
Давальний | часині | часинам |
Знахідний | часину | часини |
Орудний | часиною | часинами |
Місцевий | на/у часині | на/у часинах |
Кличний | часино | часини |