чемність
ЧЕМНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. чемний. Поводилися вони між собою з підкресленою добросусідською чемністю (Ле, Ю. Кудря, 1956, 83); Звичаї чемності не дозволяли їй втручатися до розмов старших, але все, про що йшлося між ними, вона чутливо приймала до серця.. (Гончар, І, 1954, 462); З чемності хазяї не докучали Маркові запитаннями, хоч розпитати про місто, про новини, про особисте Маркове життя неабияк цікавилися (Кир., Вибр., 1960, 331).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чемність | чемності |
Родовий | чемності, чемности | чемностей |
Давальний | чемності | чемностям |
Знахідний | чемність | чемності |
Орудний | чемністю | чемностями |
Місцевий | на/у чемності | на/у чемностях |
Кличний | чемносте | чемності |