черевань
ЧЕРЕВАНЬ, я, ч., розм. Людина з великим черевом (перев. чоловічої статі); надто гладка людина. Незабаром прийшов якийсь пан-черевань, і стали вони удвох із панією радитись (Вовчок, I, 1955, 262); А Гриць як влип поглядом у череваня, так і не міг відірватись: він здавався йому найбагатшим серед усіх панів (Добр., Ол. солдатики, 1961, 7).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | черевань | черевані |
Родовий | череваня | череванів |
Давальний | череваневі, череваню | череваням |
Знахідний | череваня | череванів |
Орудний | череванем | череванями |
Місцевий | на/у черевані, череваневі | на/у череванях |
Кличний | череваню | черевані |