черепок
ЧЕРЕПОК1, пка, ч. 1. Уламок, осколок розбитого глиняного, фарфорового, фаянсового та ін. виробу. На камені кілька хлопців черепками грає (Рудан., Тв., 1959, 182); Кілки змітали скло з етажерок дощем черепків, шибки під молотками осипалися з вікон (Коцюб., II, 1955, 88); Макітра глухо зойкнула й розлетілась на черепки (Донч., Пісня.., 1947, 40); Сашко звелів сьогодні й завтра зранку приховати хліба.., а також гострих черепків для рогатки (Юхвід, Оля, 1959, 83); *Образно. Розбилася, розвалилася її бундючна гордість, але хоч черепки, хоч крихти від неї лишились! (Дмит., Наречена, 1959, 227).
2. Невеликий, перев. старий, надбитий, поганої якості горщик, чашка, миска і т. ін. Заєць знайшов під дубом старого черепка, що покинули пастухи, як варили куліш (Н.-Лев., III, 1956, 292); З одної хати шпарко вибігла дівчина з черепком в руці, либонь до сусідки жару набрати (Л. Укр., III, 1952, 555); [Оксана:] І нащо ви ці черепки купуєте? Такі гарні чайники продають... (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 73).
3. тільки одн., спец. Стінка глиняного, фарфорового й фаянсового посуду. Посудини, створені на гончарському крузі, відзначалися тонким черепком, багатством і вишуканістю форм (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 13).
ЧЕРЕПОК2, пка, ч., розм., зневажл. Те саме, що череп. Вони скинули з нього шапку, вистригли навколо рани волосся і змазали йодом.- Нічого страшного,- сказав один з них,- черепок цілий,- і навернув Тимкові на голову білу чалму (Тют., Вир, 1964, 497); Брати переконалися, що в Левка таки й справді поменшало під черепком: він, неначе якась красуня, пильно придивлявся до стрічок.., промацував дівочий крам (Стельмах, І, 1962, 545).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | черепок | черепки |
Родовий | черепка | черепків |
Давальний | черепкові, черепку | черепкам |
Знахідний | черепок | черепки |
Орудний | черепком | черепками |
Місцевий | на/у черепку | на/у черепках |
Кличний | черепку | черепки |