чини
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чини | |
Родовий | чинів | |
Давальний | чинам | |
Знахідний | чини | |
Орудний | чинами | |
Місцевий | на/у чинах | |
Кличний | чини |
чин
ЧИН, у, ч. 1. Черговий розряд, ранг за встановленим порядком проходження військової і цивільної служби. Любили його [Багратіона] в армії за мужність, справедливість, за те, що турбувався за кожним, незважаючи на чини і стан (Кочура, Зол. грамота, 1960, 94); - Ваше прізвище? - Федоров.- Чин? - Колишній полковник (Довж., І, 1958, 165); [Самосад:] В яких чинах служили? [Ромодан:] Полковником. (Корн., II, 1955, 281); Сьогодні за сином ще до схід сонця заїжджали льотчики з полігона, всі в офіцерських чинах (Гончар, Тронка, 1963, 63); // У дореволюційній Росії - звання державного службовця за табелем про ранги. Він мав чин канцеляриста (Котл., І, 1952, 252); Одинадцяти років він дістав чин титулярного радника (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 49); Біля кіоту висіла в рамці якась грамота. Підійшовши, я прочитав: це був патент на чин прем'єр-майорові Качалову (Стор., І, 1957, 234); [Шевченко:] Як новий ваш чин? Здається, ви вже "тайний" (Коч., III, 1956, 162); // церк. Духовний сан, стан. Не закаляє вона чину чернечого, а ще, не дивлячись на її молоді літа, буде служити приміром для других (Мирний, V, 1955, 82).
@ В чинах бути, заст., розм. - займати високу службову посаду; Дійти (добути і т. ін. ) чину якого; Дослужитися до чину якого, заст. - служачи, досягти, домогтися певного службового рангу, звання, посади.
Мій панотець - князь, великого чину дойшов [дійшов]... (Вовчок, І, 1955, 258); Як я піду на скарбову службу, добуду чинів, обвішаюсь хоч маленькими орденами... о! тоді інша справа! (Н.-Лев., І, 1956, 179); Дослуживсь до чину, Та й вернувся в село своє І служить покинув (Шевч., II, 1963, 129); Чин чином; Чин по чину - так, як слід. - Заїдете до фельдшера? - Неодмінно. Кусень сала везу йому. Все буде чин чином (Стельмах, II, 1962, 184); Хома запевняв майора, що канат лежить у нього чин чином у передку (Гончар, III, 1959, 203); Розпочав я чин по чину Свою непевну писанину (Мисик, Біля криниці, 1967, 252).
2. уроч. Службовець того або іншого службового розряду. В ложах чини дипломатичного корпусу (Рад. Укр., 18.III 1946, 2); Ходили чутки, що з головнокомандувачем прибудуть у Чаплинку, крім вищих чинів ставки, також всі акредитовані в Криму іноземні військові аташе (Гончар, II, 1959, 350); // заст. Особа, що займала високе соціальне становище в суспільстві, наділена високими правами. Лакей улесливо, наче перед великими чинами, відкрив людям чавунні ворота й поніс отерпле тіло у палац (Стельмах, І, 1962, 627); // заст. Особа, яка виконувала певні ритуальні обов'язки. Залишилися у сучасному весіллі й так звані весільні чини - світилки, дружки, бояри, які по-традиційному розміщуються за столами (Нар. тв. та етн., 1, 1957, 95).
3. заст. Діяльність, дія, праця. - Не маю я до письменства хисту. Чин живий, або живеє слово - се талан мій (Л. Укр., III, 1952, 291).
4. Спосіб, прийом, за допомогою яких що-небудь здійснюється, відбувається.
Головним чином див. головний; Першим чином - передусім, спочатку, в першу чергу. Таким чином: а) так. Роздягнутий по пояс, він стояв у садку в медсанбаті перед сестрою й, піднявши руки на голову, поволі повертався, вмотуючись таким чином в бинт (Довж., І, 1958, 300); - Побудований таким чином, як це я пропоную, огонь трьох мінометних рот полку обов'язково накриває траншею противника (Гончар, III, 1959, 84); б)( вставн. сл. ) отже. Таким чином, на тридцять першому році життя мені довелося знову починати життя і навчання по-новому (Довж., І, 1958, 20); Автор із режисером зійшлися, таким чином, вирішити взаємини (Ю. Янов., II, 1958, 22); Яким чином - як. Іван думав уперто, яким би чином довше затримати Чугайстра, щоб Марічка якнайдалі встигла втікти (Коцюб., II, 1955, 348); Але хоч як допитувались вони в Бицика, яким чином потрапив йому в руки лист, риболов тільки сопів і коротко відповідав, що, мовляв, усякі подробиці тут зайві (Донч., VI, 1957, 60); Я слухаю промову і одночасно думаю - яким чином тут опинився батько? (Сміл., Сад, 1952, 78); Якимось (якимсь) чином: а) якось, чимсь. Навіть і ця загадкова поява крейсера була для них ніби не зовсім випадковою, той крейсер був теж ніби причетний якимось чином для цього їхнього душевного зближення (Гончар, Тронка, 1963, 37); б) звідкись, з якихось джерел. Вибираючи серед шляху з багнюки шрифти, приглушений вибухом, як риба, він, проте, якимсь чином уже знав розташування всіх полків (Гончар, III, 1959, 183).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чин | чини |
Родовий | чину | чинів |
Давальний | чинові, чину | чинам |
Знахідний | чин | чини |
Орудний | чином | чинами |
Місцевий | на/у чині | на/у чинах |
Кличний | чине | чини |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чин | чини |
Родовий | чина | чинів |
Давальний | чинові, чину | чинам |
Знахідний | чин | чини |
Орудний | чином | чинами |
Місцевий | на/у чині | на/у чинах |
Кличний | чине | чини |
чина
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чина | чини |
Родовий | чини | чин |
Давальний | чині | чинам |
Знахідний | чину | чини |
Орудний | чиною | чинами |
Місцевий | на/у чині | на/у чинах |
Кличний | чино | чини |
чинити
ЧИНИТИ1, ню, ниш, недок., перех. і неперех. 1. Робити що-небудь, займатися чим-небудь, здійснювати щось. Балабуха замовк. Він тепер мовчав і чинив усе, що загадувала йому жінка (Н.-Лев., III, 1956, 216); Чинили [бурсаки], що тільки в голову прийде: одні випускали із ставу воду, ламаючи заставки, другі спихали з гори в Тетерев величезне каміння (Вас., І, 1959, 239); Засліплений жадобою помсти всьому світові за кривди, завдані йому з самого дитинства, Ярема чинив помилку за помилкою (Загреб., Шепіт, 1966, 53); Хтось сказав, що кілометрів за п'ять десь у сусідньому селі гайдамацький загін чинить екзекуційну розправу (Кол., На фронті.., 1959, 66); [Сергєєв:] Я дам радіограму партизанським загонам: на шляхах відступу Манштейна чинити диверсії, гальмувати просування (Дмит., Драм. тв., 1958, 173); // Виконувати який-небудь обряд. Отець Іван уже дуже старий і темний років із дев'ять, а служби божої не кидає. Дознався був владика, що сліпий старець чинить у божому домі одправу,- і заборонив (Вовчок, І, 1955, 9); Карач-мурза опустився навколішки, затулив обличчя руками і став чинити намаз (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 189); // Поводитися певним чином; поступати згідно з якими-небудь принципами, правилами, настановами і т. ін. Ет, Гафізе! молодість і радість Ти люби, неначе квіти. Це для тебе щирая порада... Та чи схочеш так чинити? (Крим., Вибр., 1965, 283); Батько хмурий мовчки зняв пасок із себе і вперше відшмагав Артема. Ще й по тому журив: - Не малий уже, в школу ходиш, а отаке чиниш (Головко, II, 1957, 216); У всьому він чинить так, як велить йому його совість і власне сумління (Літ. Укр., 4.XII 1962, 3); Тоді він не виявив жодної мужності, прагнучи лишитися прикордонником. Навпаки, міг тепер визнати, що чинив як легкодух (Загреб., Шепіт, 1966, 224); // Спричиняти щось своєю поведінкою, завдавати кому-небудь чогось (перев. неприємного). - Скажи мені, ти шкодлива сило натури, нащо ти чиниш людям таке лихо? - спитала Зірниця у Громовика (Н.-Лев., IV, 1956, 8); Її батько, якого вона любила за добрість та жалувала за кривди, які чинила йому Маріцца, наказав їй не ходити на виноградник (Коцюб., І, 1955, 269); - Треба Гната прикрутити так, щоб він визнав свої помилки і припинив чинити неподобства! (Тют., Вир, 1964, 162); [Геннадій:] Лесю! Спинися! Ти чиниш наклеп на мене... (Сміл., Черв. троянда, 1955, 84); - Отака вдячність! Ти про нього піклуйся, ти годуй його, ти вболівай за ним, а він, грубіян отакий, буде тобі різні капості чинити! (Собко, Скеля.., 1961, 21); // Бути джерелом чого-небудь, породжувати щось. І знов жага на світі жити, Чинить добро, людей любити Й віддать душі надбитий хист Країні рідній на користь... (Стар., Вибр., 1959, 27).
@ Каїнове діло чинити див. діло; Кривду чинити див. кривда; Перелюб чинити див. перелюб; Славу чинити див. слава; Чинити волю чию - робити все за бажанням, уподобанням і т. ін. кого-небудь іншого. - У мою хату вступив - мою й волю чини,- промовив він, відходячи (Мирний, І, 1954, 161); Збройних лицарів багато Дух святий собі обрав,- Щоб його чинили волю, Душу їм одважну дав (Л. Укр., IV, 1954, 125); Чинити зневагу див. зневага; Чинити опір див. опір; Чинити пакость (пакість) див. пакость; Чинити проти власного (свого) сумління див. сумління; Чинити проти власної (своєї) совісті див. совість; Чинити свою волю - робити що-небудь, проводити щось на свій розсуд. - А тим часом вороженьки Чинять свою волю - Кують речі недобрії (Шевч., І, 1963, 24); Чинити слідство див. слідство; Чинити суд - судити. Вони [старійшини] першими виходили на вали, коли на Дніпрі чи в степу з'являвся ворог, водили людей на рать, .. чинили суд (Скл., Святослав, 1959, 12); Люди самі чинили суд над паном Ханенком (Кучер, Пов. і опов., 1949, 6).
@ Чинити суд і розправу див. розправа1.
2. розм. Те саме, що учиняти 4.
3. діал. Приводити, народжувати; відкладати яйця. Почав [Юра] розсівать по царинці попіл од учорашньої ватри, аби корови та вівці, що будуть тут пастись, пишно плодились, щоб кожна ягничка чинила по двоє... (Коцюб., II, 1955, 338); Гадина чинить уперед яйце, а потім виводить гаденята (Сл. Гр.).
ЧИНИТИ2, ню, ниш, недок., перех., що. Обробляти шкури тварин, вимочуючи їх у спеціальному хімічному розчині, в настої кори або деревини дуба, верби тощо. - Накупив [Яків] струменту, збудував завод. Нагилив шкур, помочив їх, ото вже чинити (Мирний, І, 1954, 222); - Отак він і зачастив у родину чинбаря, з часом привик до поганого духу та навчився чинити волові, кінські і козлячі шкури (Стельмах, II, 1962, 114).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чиню | чинимо |
2 особа | чиниш | чините |
3 особа | чинить | чинять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чинитиму | чинитимемо |
2 особа | чинитимеш | чинитимете |
3 особа | чинитиме | чинитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | чинив | чинили |
Жіночий рід | чинила | |
Середній рід | чинило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чинімо | |
2 особа | чини | чиніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | чинячи | |
Минулий час | чинивши |