чинність
ЧИННІСТЬ1, ності, ж. Властивість за знач. чинний1 1. Голодні маси, вдершися в термідоріанський Конвент, вимагали повернення до влади якобінців і надання чинності конституції 1793 р. (Нова іст., 1956, 82).
Набирати (набрати, набувати, набути) чинності - ставати законним, чинним. На основі проекту Радянського Союзу та інших соціалістичних країн розроблена, підписана і набрала чинності міжнародна Конвенція про заборону і знищення бактеріологічної зброї (Матер. ХХV з. КПРС, 1976, 25); - Постанова королівського суду набула законної чинності (Тулуб, Людолови, II, 1957, 138).
ЧИННІСТЬ2, ності, ж., розм. Властивість за знач. чинний2. Панич Гарецький ліз до всіх цілуватись, не звертаючи уваги на матір, яка звикла до чинності і порядку і не дозволяла вільності щодо власних підлеглих (Кочура, Зол. грамота, 1960, 12).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чинність | чинності |
Родовий | чинності, чинности | чинностей |
Давальний | чинності | чинностям |
Знахідний | чинність | чинності |
Орудний | чинністю | чинностями |
Місцевий | на/у чинності | на/у чинностях |
Кличний | чинносте | чинності |