чорноокий
ЧОРНООКИЙ, а, е. Який має чорні, темні очі. Двоє дітей були круглі, повновиді, чорноокі і дуже веселі (Фр., VIII, 1952, 342); Настя так полюбила чорнооку і кругловиду Галю, що часом більше піклувалася коло неї, ніж коло свого білоголового Івася (Мирний, IV, 1955, 70); Чорноокий юнак стояв на тому самому місці. Спішений, розгублений, безцільно крутив у руках нагайкою (Гончар, III, 1959, 71); // у знач. ім. чорноока, кої, ж. Дівчина, жінка з такими очима. Ой, зіходь же, місяченьку, Високо, високо, Бо чекає козаченька Дома чорноока (Стар., Поет. тв., 1958, 232).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | чорноокий | чорноока | чорнооке | чорноокі |
Родовий | чорноокого | чорноокої | чорноокого | чорнооких |
Давальний | чорноокому | чорноокій | чорноокому | чорнооким |
Знахідний | чорноокий, чорноокого | чорнооку | чорнооке | чорноокі, чорнооких |
Орудний | чорнооким | чорноокою | чорнооким | чорноокими |
Місцевий | на/у чорноокому, чорноокім | на/у чорноокій | на/у чорноокому, чорноокім | на/у чорнооких |