чорноротий
ЧОРНОРОТИЙ, а, е, розм. Який злісно лається, поширює наклепи тощо. Тьху, сказився б ти, ікластий чорте! Знову збурив мене, знову все переплуталось. І що він собі думає, цей чорноротий Блюм? (Кол., На фронті.., 1959, 10); //у знач. ім. чорноротий, того, ч. ; чорнорота, тої, ж. Зла, лайлива людина. Хай Соломія не думає, що Катря її й досі боїться. Не ті тепер часи. О, не ті! То нехай же підожде чорнорота та показиться в своїй хаті (Кучер, Трудна любов, 1960, 319).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | чорноротий | чорнорота | чорнороте | чорнороті |
Родовий | чорноротого | чорноротої | чорноротого | чорноротих |
Давальний | чорноротому | чорноротій | чорноротому | чорноротим |
Знахідний | чорноротий, чорноротого | чорнороту | чорнороте | чорнороті, чорноротих |
Орудний | чорноротим | чорноротою | чорноротим | чорноротими |
Місцевий | на/у чорноротому, чорноротім | на/у чорноротій | на/у чорноротому, чорноротім | на/у чорноротих |