чудернацький
ЧУДЕРНАЦЬКИЙ, а, е. 1. Власт. чудакові; дивний, дивацький. - Кажуть мені, нібито я в останній час стала чудна, навіть чудернацька (Н.-Лев., IV, 1956, 238); Колись навіть один пан, гостюючи у Лісовських, записував дещицю з його, Терентія, голосу. Чудернацький був пан, дивак та й годі (Стельмах, І, 1962, 48).
2. Незвичайний за формою, змістом; химерний, вигадливий. - Гляньте на цього гіганта,- показав Бунч на чудернацьке дерево з покрученим стовбуром (Ю. Бед-зик, Вогонь.., 1960, 159); Фашистський літак зробив чудернацький стрибок, задер хвіст і полетів прямісінько в болото (Десняк, Опов., 1951, 94); І що в нього за натура така чудернацька - все зроблене здається легким і простим (Собко, Звич. життя, 1957, 14).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | чудернацький | чудернацька | чудернацьке | чудернацькі |
Родовий | чудернацького | чудернацької | чудернацького | чудернацьких |
Давальний | чудернацькому | чудернацькій | чудернацькому | чудернацьким |
Знахідний | чудернацький, чудернацького | чудернацьку | чудернацьке | чудернацькі, чудернацьких |
Орудний | чудернацьким | чудернацькою | чудернацьким | чудернацькими |
Місцевий | на/у чудернацькому, чудернацькім | на/у чудернацькій | на/у чудернацькому, чудернацькім | на/у чудернацьких |