чудотворний
ЧУДОТВОРНИЙ, а, е. 1. рел. Який викликає чудеса, чудо (в 1 знач.). Ой Спасе наш Межигорський, Чудотворний Спасе, І лютому ворогові Не допусти впасти В турецькую землю, в тяжкую неволю! (Шевч., II, 1963, 340); Обабіч чудотворної ікони стоять, знову-таки з бляшаними коновками, Сафрон Варчук і Митрофан Созоненко (Стельмах, II, 1962, 313).
2. перен., розм. Здатний творити щось незвичайне, величне, чудеса (у 2, 3 знач.); чарівний. Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови - чудотворного знаряддя у нашій боротьбі в ім'я комунізму! (Рильський, III, 1956, 80); Було у книжці "Під осінніми зорями" щось таке, що не відійшло у минуле, в чому жило передчуття нових чудотворних змін і таких же щедрих творчих жнив (Криж., М. Рильський, 1960, 22); Там лежала золота чудотворна арфа, і в місячних ночах обзивалася чародійними звуками до нього (Коб., II, 1956, 530).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | чудотворний | чудотворна | чудотворне | чудотворні |
Родовий | чудотворного | чудотворної | чудотворного | чудотворних |
Давальний | чудотворному | чудотворній | чудотворному | чудотворним |
Знахідний | чудотворний, чудотворного | чудотворну | чудотворне | чудотворні, чудотворних |
Орудний | чудотворним | чудотворною | чудотворним | чудотворними |
Місцевий | на/у чудотворному, чудотворнім | на/у чудотворній | на/у чудотворному, чудотворнім | на/у чудотворних |