чужинка
ЧУЖИНКА1, и, ж. Зменш.-пестл. до чужина.
ЧУЖИНКА2, и, ж. Жін. до чужинець. Емене, яка досі скоса поглядала на чужинок, підступилась ближче і почала оглядати їх з голови до ніг (Коцюб., І, 1955, 289); Клекочучи від обурення, мовчить бранка і дивиться на стару туркеню з байдужістю чужинки, яка не розуміє наказу (Тулуб, Людолови, II, 1957, 233); Пані ласкаво віталася з усіма, але невідступно держалася коло няньки-чужинки, що несла Вітю (Дн. Чайка, Тв., 1960, 65).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чужинка | чужинки |
Родовий | чужинки | чужинок |
Давальний | чужинці | чужинкам |
Знахідний | чужинку | чужинки, чужинок |
Орудний | чужинкою | чужинками |
Місцевий | на/у чужинці | на/у чужинках |
Кличний | чужинко | чужинки |